Щоб наш організм міг засвоїти їжу, вона повинна певним чи­ном перетворитися. Цей процес називається травленням.

Процес травлення починається вже тоді, коли їжа потрапляє до рота, пережовується та ковтається. Потім він продовжується в трав­ному тракті, який є довгою, місцями звивистою трубкою, що прохо­дить через усе тіло. Усі частини травного тракту з'єднані між собою, але відрізняються за характером своєї роботи. Ротовий отвір веде до широкого зіву в горлі, який є входом як для їжі, так і для повітря. Стравохід проходить через грудну клітку та сполучає зів зі шлунком. Шлунок з'єднаний із тонкою кишкою згорнутою спіраллю. Остання ділянка травного тракту — це товста кишка.

Саме в шлунку відбу­вається більша частина про­цесу травлення. Тут з їжею змішуються соки, що їх ви­діляють стінки шлунка. Один із цих соків — соляна кисло­та. Інший секрет, який виді­ляється шлунком, — пепсин— допомагає розщепити білок на більш прості речовини, завдяки чому відбувається засвоєння білка. Крохмаль продовжує розщеплюватися доти, доки вміст шлунка не стає насичено кислим. Тоді засвоєння крохмалю практично припиняється.

Отже, в шлунку рідка їжа збовтується й змішується з травниі^ соком. Подальший її шлях лежить до тонкої кишки через клапа^ у нижньому кінці шлунка, так званий «сторож».

Тонка кишка — це трубка завдовжки 6,5 — 7,5 м, закручена спіраллю. У першому відділі тонкого кишечника — дванадцятипалій кишці — травлення продовжується. Соки з підшлункової залози та печінки допомагають розщепити їжу. Тут закінчується розпад білків і засвоєння крохмалю, жири рафінуються, тобто розщеплюються на чисті складові, й засвоєна їжа всмоктується в кров і лімфу. Потра­пивши в товстий кишечник, залишки їжі твердіють, оскільки тут з них висмоктується рідина. Тепер вони стають відходами і можуть поли­шити тіло .